User Profile

Какао з присмаком французької карамелі, солодкуватий вишневий цигарковий дим, розпущене волосся і піратський капелюшок – незнайденне натхнення пташиних зграй, що давно втекли до вирію. Ром та амаретто, лимон і гірка кава – строгий арктичний аристократизм у морі дикої анархії.
Чорне волосся виблискує атласним глянцем, зелені очі – очі самої долі – дивляться хитро, але з краплею невдоволеного смутку. Сімнадцята осінь, сімнадцятий вирій, сімнадцята мить...
Він впевнений у своїй правоті, о так, адже він – прагматик-мізантроп. Йому – бавитися соліпсизмом, пити до дна зп’янілі від зорепаду ночі, цілувати тонкий чуттєвий вигин твоїх губ, але – мовчки. Він грає тобі на саксофоні мелодії тих років, коли все було інакше, коли жили теперішньою миттю, коли відчували – завжди.
Дитя джазу, тобі – танцювати рок-н-рол під прокуреними зорями, відкорковувати шампанське на даху хмарочосу, цілуватися до втрати глузду в білому кадилаку. Ти малюєш старовинні орнаменти – пальцем по склі припорошеної осінньою пилюкою автівки, ти пишеш дивні вірші, символіка яких зрозуміла лише тобі, та, можливо, ще одній людині в цілому світі...
...Вечоріє. Ти – в легкій шовковій сорочці, зі скуйовдженим волоссям, і твої зелені очі – без слів і без обмежень. А хтось – майже поряд – рахує кроки до твого серця...

(с)hehkuviini